Біс спокусив, а суд розрадив

БІС СПОКУСИВ, А СУД РОЗРАДИВ

Вкотре Сергію не давали спокою бісівські думки. Знов прийшов до нього молодший брат Олександр з пропозицією здійснити крадіжку. Хлопець переживав скрутні часи, однак докладати зусиль, щоб заробити гроші чесною, кропіткою працею не став. Хотілося якомога швидше роздобути кругленьку суму, щоб одразу вирішити усі матеріальні проблеми. Найкоротшим та найлегшим шляхом до збагачення, який спадав на думку Олександру, була крадіжка пального з місця роботи старшого брата. Це ж так просто: приїхав, доки ніхто не бачить перекачав пальне, продав, і все – гроші в кишені. Сергій працював інспектором охорони в філії господарського товариства, розташованій в Лубенському районі, а тому достеменно володів інформацією про завезення паливно-мастильних матеріалів на склад: про об’єми, вид та місця зберігання пального на території сховища.

Після деяких вагань Сергій, який до речі раніше вже мав кримінальний досвід, на висунуту пропозицію погодився. Брати приступили до реалізації злочинного умислу. Спочатку знайшли спільників в своїй „ризиковій справі”. Ними стали мешканці Лохвицького району на ім’я Сергій Ц. та Богдан, яких також спокусила думка про швидку наживу. Згодом розробили план дій, підшукали засоби вчинення злочину: вантажний автомобіль, переносний електричний насос та гумову ємність для перекачки пального, пилки по металу і, навіть, переносні радіостанції для забезпечення зв’язку між членами утвореної злочинної групи. Ролі між учасниками групи були розподілені наступним чином: Сергій мав забезпечувати прикриття злочину, інші – займатися безпосереднім його вчиненням. Як бачимо, наші „герої” підготувалися як слід.

Нарешті, зловмисники визначились з датою та часом втілення основної частини свого плану - крадіжки. Однак перша спроба викрадення виявилась невдалою: ввечері по дорозі до місця скоєння злочину вантажний автомобіль застряг посеред поля і витягти його вдалося лише за допомогою трактора вранці наступного дня. Здавалося б сама доля запитує: „Може слід зупинитися, доки не пізно?”. Але ж ні! Жадібність та відчуття такої близької і доступної здобичі затьмарили розум, зв’язали волю. Зупинитися „бригада” була вже несила. Змучені та стомлені після нічної пригоди спільники не полишили своєї мети й вирішили повторити спробу вночі через добу.

Коли настав обумовлений час Олександр, Сергій Ц. та Богдан на вантажному авто вирушили до заповітного складу ПММ. Сергій виїхав слідом та зупинився неподалік населеного пункту, де знаходився склад, задля спостереження за навколишньою обстановкою і попередження інших членів групи вразі наближення „небезпеки”. Тим часом у Олександра, Сергія Ц. та Богдана „робота” кипіла. Приїхавши до складу ПММ, Богдан залишився поблизу в’їзду, говорячи на блатному жаргоні „на шухері”. Інші два спільники проникли через огорожу на територію складу, де за допомогою заздалегідь підготовлених засобів організували перекачку дизельного палива. На меті було викрасти 4000 літрів пального, однак на позначці 2058 літрів діяльність довелося терміново згортати: подзвонив Сергій і повідомив про наближення „підозрілого” автомобіля та небезпеку викриття. Крадії завантажили здобич у авто й рушили з місця злочину.

Далі події розгорталися немов у кіно. Були й гонки з переслідуванням, й застосування з боку злодіїв спеціальних засобів для пошкодження автомобільних шин переслідувачів. Однак, врешті-решт, злочинці були затримані працівниками правоохоронних органів. Горе-крадії опинилися на лаві підсудних. Суд визнав їх винними у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України та засудив учасників організованої групи із застосуванням ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі кожного. Враховуючи особисті характеристики підсудних, їх молодий вік, складну хворобу одного з них, наявність на утриманні маленьких дітей та деякі інші пом’якшуючі обставини суд проявив милосердя, вирішивши надати їм можливість виправитись без ізоляції від суспільства, і на підставі ст. 75 КК України звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком: Сергія на 3 роки, Олександра на 2 роки 6 місяців, Богдана та Сергія Ц. на 2 роки кожного. Засуджених зобов’язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, можливої роботи, періодично з’являтися для  реєстрації в ці органи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу цих органів.